Заступниця директора Державної служби зайнятості Валентина Рибалко взяла участь у щорічній національній освітній конференції «Серпнева-2026», яка цього року об’єднала понад 700 учасників, серед яких урядовці, освітяни, міжнародні партнери, бізнес і громадські організації. Це головна освітня подія напередодні нового навчального року, яку організувало Міністерство освіти і науки України за підтримки партнерів під гаслом «Освіта – справа кожного». Валентина Рибалко окреслила, як змінюється сучасний ринок праці, які професії та навички стають найбільш затребуваними, як на ці процеси впливають цифровізація і штучний інтелект та що мають змінити освіта, роботодавці та служба зайнятості, щоб готувати людину не лише до першої професії, а до успішної кар’єри впродовж життя. Вона акцентувала увагу, що служба зайнятості бачить ринок праці практично в режимі реального часу: через вакансії, через щоденне спілкування з роботодавцями, через людей, які шукають роботу, змінюють професію, або потребують нових навичок.
«Сьогодні перед нами дедалі гостріше постає виклик: дефіцит людей та дефіцит потрібних навичок. Але одночасно відбувається ще одна трансформація - змінюється сама робота. Штучний інтелект, автоматизація, цифрові технології. Сьогодні — це наша реальність. Частину функцій, які ще вчора виконувала людина, сьогодні може виконувати штучний інтелект. Той самий ChatGPT наочно показав, наскільки швидко штучний інтелект може увійти у щоденні робочі процеси. І бізнес, звичайно, буде цим користуватися. Там, де технологія може виконати певну функцію швидше й ефективніше, бізнес буде її автоматизувати. Тому частина функцій перейде в цифру, якісь професії скоротяться, якісь трансформуються, з'являться нові. Але мені здається, що сьогодні важливіше поставити інше запитання: що має вміти людина, щоб технологія посилювала її, а не витісняла? », – наголошує Валентина Рибалко.
«Ми вже бачимо зміни у запитах роботодавців. За результатами минулорічного опитування ми побачили посилення запиту роботодавців саме на сучасні та цифрові компетентності. Ми почали на нього реагувати, переглянули освітні програми, посилили цифрову складову. Почали гнучкіше включати в навчальні плани ті компетентності, про які говорить сам роботодавець. Тому що освітня програма не може існувати окремо від ринку праці. При цьому є цікавий парадокс. Ми багато говоримо про штучний інтелект, цифровізацію і професії майбутнього. Але нашій економіці вже сьогодні гостро потрібні цілком традиційні професії: водії, електрогазозварники, слюсарі, швачки, будівельники. Тобто те, що ми раніше називали робітничими професіями, сьогодні вже перетворюється на стратегічні професії», – підкреслила заступниця директора служби зайнятості.
Валентина Рибалко окремо відзначила, що без цих людей не працює виробництво, не працює логістика, енергетика, не відновлюється інфраструктура, а отже — не відновлюється країна. Але й ці професії вже змінюються. Сучасний електрик працює із сучасними енергетичними системами, аграрій — із GPS, цифровими системами, оператор — з програмним забезпеченням, тобто цифрові навички перестають бути окремою компетентністю для IT-фахівців. Вони поступово стають складовою практично кожної сучасної професії. І саме тут ми бачимо нову роль служби зайнятості. Ми маємо бути не лише службою, яка допомагає людині знайти роботу, ми маємо бути точкою з'єднання людини, освіти і бізнесу. У нас є щоденний контакт із роботодавцем, бачимо, кого вони не можуть знайти. Бачимо регіональні дисбаланс, бачимо, які навички стають дефіцитними. І водночас ми бачимо людей, які готові навчатися, перенавчатися, змінювати професію. Тому наше завдання — максимально швидко з'єднати ці процеси.
«Але, на мою думку, є одна компетентність, яка буде потрібна незалежно від професії. Це здатність навчатися. Не боятися змінювати професійну траєкторію. Модель, коли людина у 20 років отримала освіту і працює за однією професію до пенсії, відходить у минуле. Протягом професійного життя людина буде неодноразово оновлювати свої компетентності. І тому головне — не просто дати людині професію, треба дати їй здатність залишатися професійно затребуваною протягом життя. Ринок праці вже змінюється, його змінює війна, демографія, технології, штучний інтелект. Ми не можемо зупинити ці процеси. Але ми можемо підготувати до них людину. Ми вже не можемо навчити людину один раз і на все життя, але ми можемо навчити її вчитися все життя. І, можливо, саме це сьогодні є найважливішою навичкою для професійного майбутнього людини», – підсумувала Валентина Рибалко.