Юлія Савченко народилася в Костянтинівці. По закінченні міської загальноосвітньої школи № 3 в 2000 році вона вступила до Харківського національного університету внутрішніх справ на соціально-психологічний факультет. Після навчання за розподілом працювала психологом у міськвідділах Костянтинівки, Дружківки і Краматорська. Переважно займалася атестацією співробітників, оформленням карток соціального супроводу, тестуванням при переміщенні на іншу посаду, на носіння зброї, аналізувала соціально-психологічний клімат у колективі тощо. Непростим, але усвідомленим кроком стало отримання другої вищої – юридичної – освіти у Міжнародному науково-технічному університеті ім. Бугая.
Проте, скористатися нею Юлія не встигла. Вийшла заміж, народила сина і донечку. Під час її перебування у другій декретній відпустці відбулася реорганізація міліції. Молода жінка, порадившись з близькими, відмовилася передчасно вийти на роботу. Її скоротили.
Знайти нову роботу Юлії вдалося не одразу. Фахівці Дружківського міського центру зайнятості пропонували жінці різні варіанти, але їй дуже хотілося віднайти вид діяльності, в якому поєдналися б обидві освіти. Результативним виявилося звернення до відділу рекрутингу. Пропозиція влаштуватися на посаду соціального педагога до школи спочатку видалася Юлії занадто невідповідною її вимогам: і заробітна плата вдвічі нижча, ніж на попередній роботі, та й аудиторія досить важка, – неблагополучні сім’ї, конфліктні підлітки. Та в процесі спілкування з рекрутерами вона поміняла свою точку зору. «На мене досить важко вплинути, – зізналася молода жінка. – Але фахівці відділу є справжніми професіоналами. Вони уважно мене вислухали і переконали, що я не тільки реалізую свої знання і здібності, а й досягну більшого зросту завдяки постійній практиці».
Наразі Юлія Савченко працює в школі соціальним педагогом. Адміністрація створила для неї гарні умови. Колеги віддають належне її відношенню до своїх обов’язків. «Виявилося, що я недооцінила свої творчі та соціальні потреби, – поділилася жінка. – Зараз найважливіше для мене те, що я можу почути дитину, яка опинилася в складній ситуації, батьків, які неспроможні піти їй назустріч, та допомогти у вирішенні їх проблем. Це мене надихає, розвиває і створює несподівані, але цікаві перспективи».