На сьогоднішній день в нашій країні прогресує дуже болюче явище – безробіття. Опинитися на лаві безробітного може кожен, не оминула ця доля жінок Наталії, Надії та Інни.
Наталія Богатова, бухгалтер за фахом, 18 років присвятила роботі на містоутворюючому підприємстві Дзержинськвугілля. Криза в економіці наклала свій відбиток і на вугільну промисловість, як наслідок - постійні відпустки без збереження заробітної плати, далі - масові скорочення та закриття шахт.
Наталія виховує двох доньок, тому не мала права опускати руки, робота їй була вкрай потрібна. Оскільки самостійний пошук роботи не дав позитивного результату, жінка звернулась за сприянням у працевлаштуванні до центру зайнятості.
Інна Терещенко дев’ять років працювала у вугільній промисловості у якості провідного юрисконсульта. Залишившись без роботи, Інна одразу звернулася до служби зайнятості.
Надія Цепордій, молодий перспективний фахівець з фінансів, після закінчення вишу розпочала кар’єру у комерційному банку ПАО «Ренесанс кредит». Так склалось, що філію банку, в якому працювала дівчина, було закрито.
Виникає питання: що спільного, крім безробіття, між цими абсолютно різними за освітою та досвідом жінками. Доля склалась так, що всі вони, з часом, стали працівниками Дзержинського міського центру зайнятості.
Під час перебування на обліку в якості безробітних, дівчата активно займались пошуком роботи, виконували рекомендації особистих консультантів, відвідували усі заходи центру зайнятості.
Тому невипадково саме їм запропонували зайняти вакантні посади, що саме з’явились у центрі зайнятості.
Стажування тільки підтвердило обґрунтованість вибору керівництва центру, і тепер Інна, Надія та Наталія самі надають поради шукачам роботи, бо самі були по ту сторону безробіття.